Алушта без ГМО

• Невідома  Україна

Атлантида була в Криму?

Віктор ХОМЕНКО.

АР Крим.

Гора Демерджі.

Рівно 20 років алуштинські ентузіасти працюють над здавна відомою в науці «атлантичною» гіпотезою, яку підтверджують щораз новими фактами про те, що кримське Південнобережжя зберігає в собі інформаційні таємниці планетарного масштабу. Вони виявили цікаві закономірності, пов’язані з певними точками у кримських горах і морі, розміщенням стародавніх украплень, городищ, святилищ тощо. За час пошуків дослідники зібрали, систематизували та проаналізували велетенський масив інформації — від найдавніших часів до найсвіжіших даних учених всього світу — про існування колись на Чорноморському узбережжі розвиненої цивілізації та її раптову загибель.

Таємничі символи

— Цікаво, що всі ці факти, документи, карти, графіки, знімки підтверджують нашу гіпотезу, накладають одна на одну історичні, геологічні й етнографічні паралелі саме на Кримському узбережжі, — говорять дослідники. Адже є не лише вражаюче точні в деталях твори Платона про атлантів, що жили за Гібралтаром, а тоді загинули внаслідок катастрофи. Антропологи світу наводять і середземноморську адресу з островом Кріт, архіпелагом Санторін, островом Стронгеле, чимало інших. Всі ці дані об’єднують свідчення про велетенський катаклізм. Згідно з сучасними дослідженнями, стався він у 8499 році до нашої ери, що збігається з хронологією Платона. В переказах про Атлантиду дата першої загибелі столиці країни атлантів теж припадає саме на цей час.

Та до чого тут Крим? Застосований науковцями метод геологіки (логіки нашої планети) дає можливість розкрити чимало загадок півострова. Зокрема, таємничі символи наскельних малюнків у печері поблизу гори Демерджі, які можна побачити лише у присмерку літнього сонцестояння… Звідки у воді відомого лікувальними властивостями предковічного скельного джерела Космо-Даміанівського монастиря, що знаходиться в горах за 15 кілометрів від Алушти, іони срібла та інших білих металів, яких немає на півострові?.. Чимало загадок містить потужна алуштинська геоактивна зона гори-піраміди Ай-Тодор… А неподалік, — у напрямку Ялти, біля перевалу Гурзуфське сідло знайдено древнє святилище зі слідами жертвоприношень, обкладене за часів середньовіччя хрестами з каміння, де було відшукано цілі скарби коштовностей-дарунків багатьох поколінь прочан… Століття тому в розкопаному біля Алушти кургані археологи виявили великий археоастрономічний пам’ятник з 24 концентричних валунів діориту — кромлех із кам’яним триметровим ритуальним могильним ящиком у центрі, як вважають, похованням вождя, який датують V — VІ століттями до нашої ери. Кримські археологи і астрономи засвідчили: споруда на кшталт знаменитого англійського Стоунхенджа слугувала для визначення дат космічного календаря. (Аналогічний древній мегалітичний пам’ятник — первісну обсерваторію часів неоліту і епохи бронзи знайшли вчені й під Бахчисараєм)…

Дослідження дуже далекої минувшини, здійснені багатьма серйозними вченими-геологами, свідчать, що катаклізми в алуштинській долині відбувалися ще за епохи міоцену (1 млн. — 800 тис. років тому). Легенди і міфи древніх народів, свідчення Біблії про доісторичний потоп на Чорному морі дістають дедалі більше наукових обґрунтувань. Підняті з дна сучасними українсько-американськими дослідницькими суднами скам’янілі відкладення свідчать про те, що наприкінці так званого кам’яного віку Чорне море було велетенським прісноводним озером, у яке впадали Дніпро, Дунай, Дон і Дністер. А десь 8 тисяч років тому, коли рівень води піднявся, була затоплена територія завбільшки 100 тисяч квадратних кілометрів, на якій раніше процвітали цивілізації. За оцінками океанологів і геологів, тут діяв водоспад, який за потужністю у 400 разів перевищував Ніагарський. Учені вважають, що апокаліптичний потоп тоді стався унаслідок глобального потепління клімату й танення льоду. Відтак піднявся рівень води в Світовому океані, прорвало «греблю» Босфору, зрівнявся рівень Середземного і Чорного морів, останнє з яких було на 150 метрів нижче першого. За площею це, вже солоне, плесо збільшилося на третину. Сучасні дослідники вважають, що морська вода могутньою хвилею насувалась на сушу зі швидкістю один кілометр на день, аж доки не залила нинішні українські й болгарські береги, які з тодішніми поселеннями і родючими обробленими землями опинилися на дні сучасного Чорного моря. Археологи підтверджують це щораз новими знахідками руїн з мармуровими колонами селищ догрецького періоду і майже безперервного ланцюга затонулих міст Аполонія, Одесос, Істра, Месембрія, Тома і багатьох інших.

Лише провести лінії від вершин...

Ця гіпотеза про грандіозний потоп на Чорному морі є ключем до розгадки записів Платона про легендарну древню зниклу Атлантиду. Чи не та це Понтида — Чорноморська Атлантида, про яку в Причорномор’ї розповідає безліч стародавніх легенд? Дедалі більше вчених схиляється до думки, що її треба шукати не в Середземному морі, а з іншого боку Босфору — вірогідно, на дні біля Кримського узбережжя.

Сучасні науковці вважають, що чорноморський потоп заподіяв жителям прибережних степів жахливого лиха, але водночас сприяв поширенню тих знань і навичок, які зародилися в цих благословенних місцях, де, вважається, були перші на землі поселення орачів-хліборобів. Родючість і благодатний клімат цих земель, працьовитість людей та інструменти були такі, що допомогли створити нашим давнім предкам недосяжне для інших племен «райське» життя. Проте водночас у найпершій на планеті цивілізованій житниці потоп знищив і всі досягнення культури. Ті, хто врятувався від страшної повені, втекли на захід, принесли свої знання і уміння в Європу, які прискорили народження нової цивілізації: обробки міді, будівництва, агротехніки, що стимулювало різнобічний розвиток людських талантів.

Запитань тільки більшає

Пошуковці, які аналізують перспективи духовного майбутнього Алушти, знаходять нові езотеричні знахідки, ключем і символом яких є тутешні гори Бабуган, Чамни-Бурун, Куш-Кая, Чатир-Даг і Демерджі, що мають досить потужну енергетику. Цікаво, що уявний трикутник, утворений із ліній, проведених від основних гірських вершин, під час обертання навколо осі точно збігся з параметрами піраміди Хеопса, а центр віртуальної піраміди знаходиться біля села Ізобільне — колишнього Корбека (Корбекли). Порівняйте з таємничим Карбеніком (Карбоніком) — замком, у якому, за переказами, зберігалася легендарна чарівна чаша Грааля. Назва її звучала так і прадавніми попередниками франко-валійських мов. Ще кілька трикутників, утворених на карті в результаті з’єднання лініями інших гір, засвідчили, що їхні вершини розташовані (може, не випадково?) за сім кілометрів одна від одної, ніби кодують символи різних світових релігій. А якщо звести основу гіпотетичної піраміди в море, то всі проведені від вершин алуштинських гір лінії зійдуться за три кілометри від берега в унікальній точці. За гіпотезою кримських учених, саме там, на глибині 45 метрів (хоча навколо глибини понад 70 метрів), і знаходяться залишки споруд Атлантиди, засипані внаслідок потужної катастрофи. Їх збираються дослідити наукові експедиції.

Характерно, що обриси гори Демерджі з майже фотографічною чіткістю відображені на знаменитій картині Олександра Іванова «Явлення Христа народу», де Син Божий іде до людей уздовж озера, якого за життя художника ще не було. Прикметно: якщо відображення картини дзеркально прикласти до фотографій, зроблених на березі нинішнього Ізобільненського водосховища, обриси збіжаться теж повністю і точно… але вже не з горою Демерджі, а з сусідніми Куш-Кая, Бабуган і Чатир-Даг. А дзеркальне відображення фото з картини ще раз вималює острів у тій самій — віддаленій від Алушти на три кілометри — езотеричній морській точці. Атлантиду? Чи її столицю Акрополь з головним храмом Посейдона на пагорбі? До речі, гості Криму — теологи з Риму — нещодавно розповіли, що у сховищах Ватикану є інформація про майбутнє Алушти як усесвітнього духовного центру. Адже лише на її околицях збереглося понад 20 культових центрів, шанованих віруючими різних конфесій. А біля підніжжя гори Аю-Даг виявлено майже 30 зруйнованих храмів-базилік.

А може, взагалі не було ніякої Атлантиди, і все це лише понад 25-віковий міф, занотовані древніми греками непевні свідчення про легендарний материк – колиску нашої цивілізації?

Хоч як би хто ставився до, можливо, фантастичної, але підкріпленої багаторічними дослідженнями кримської версії адреси легендарної Атлантиди, сумнівався, заперечував, сприймав чи вірив, безперечно одне — вона має право на існування та увагу вчених. Так уже повелося, що люди з правіку шукають утрачений Рай: Едем, Атлантиду, Ельдорадо, Тридесяте царство… Хоча достеменно знаємо: ключі від Раю у руках кожного з нас, а райські ворота, звісно, – на рідній землі...